ВОЄННЕ ПОВСЯКДЕННЯ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ 2022–2025 РОКІВ: ФОРМУВАННЯ КОРПУСУ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІОГРАФІЇ

Автор(и)

  • К. Бех Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна
  • О. Головко Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна
  • О. Дєдуш Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2307-5244.61.2025.347319

Ключові слова:

воєнне повсякдення, усноісторичні дослідження, документування війни, побут сучасних українців, російсько-українська війна, російська тимчасова окупація Київщини

Анотація

Статтю присвячено аналізу наукових, документальних і громадських ініціатив, що стосуються вивчення воєнного повсякдення мешканців Київської обл. у період повномасштабної російсько-української війни. Автори розглядають ключові напрями фіксації воєнного досвіду: від спонтанних оповідей до цілеспрямованих наукових досліджень, етнографічних експедицій, створення архівних фондів, цифрових платформ усної історії та публікацій різних жанрів — від щоденників і мемуарів до художньо-документальної прози та журналістики. Зокрема, приділено увагу діяльності Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Державного архіву Київської області, Архівного відділу Бучанської міськради, а також напрацюванням інших наукових інституцій та проєктів громадських активістів, зокрема «Documenting Ukraine», «Жива історія» тощо. В науковій розвідці систематизовано історичні джерела, що фіксують досвід цивільного населення в умовах окупації, бойових дій, повітряних загроз, блекаутів та життя в тилу загалом. Розглянуто як дослідницькі роботи професійних істориків, етнологів і фольклористів, так і репортажі журналістів та художньо-документальні праці на основі реальних подій (книги С. Куліди, О. Карі, О. Михеда, Є. Подобної, Б. Логвиненка та ін.). Значне місце у статті займає осмислення ролі культурного ландшафту (наприклад, Ірпеня, Києва, Фастова) як простору спротиву, нових форм солідарності та взаємодопомоги, а також волонтерських, релігійних та родинних практик в умовах війни. Автори підкреслюють важливість збереження голосів очевидців і формування корпусу джерел для подальших міждисциплінарних студій, водночас зазначаючи, що нинішні дослідження поки що фрагментарні та переважно емпіричні. В підсумку, акцент зроблено на необхідності методологічного осмислення наявного масиву даних, залучення польової етнографії, порівняльних підходів та розробки концептуальних рамок для подальших ґрунтовних досліджень воєнного повсякдення Київщини.

##submission.downloads##

Як цитувати

Бех, К., Головко, О., & Дєдуш, О. (2026). ВОЄННЕ ПОВСЯКДЕННЯ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ 2022–2025 РОКІВ: ФОРМУВАННЯ КОРПУСУ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІОГРАФІЇ. Сторінки історії, (61). https://doi.org/10.20535/2307-5244.61.2025.347319 (Original work published 20, Грудень 2025)

Номер

Розділ

Статті