ВОЄННЕ ПОВСЯКДЕННЯ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ 2022–2025 РОКІВ: ФОРМУВАННЯ КОРПУСУ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІОГРАФІЇ

Автор(и)

  • К. Бех Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна
  • О. Головко Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна
  • О. Дєдуш Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2307-5244.61.2025.347319

Ключові слова:

воєнне повсякдення, усноісторичні дослідження, документування війни, побут сучасних українців, російсько-українська війна, російська тимчасова окупація Київщини

Анотація

Статтю присвячено аналізу наукових, документальних і громадських ініціатив, що стосуються вивчення воєнного повсякдення мешканців Київської обл. у період повномасштабної російсько-української війни. Автори розглядають ключові напрями фіксації воєнного досвіду: від спонтанних оповідей до цілеспрямованих наукових досліджень, етнографічних експедицій, створення архівних фондів, цифрових платформ усної історії та публікацій різних жанрів — від щоденників і мемуарів до художньо-документальної прози та журналістики. Зокрема, приділено увагу діяльності Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Державного архіву Київської області, Архівного відділу Бучанської міськради, а також напрацюванням інших наукових інституцій та проєктів громадських активістів, зокрема «Documenting Ukraine», «Жива історія» тощо. В науковій розвідці систематизовано історичні джерела, що фіксують досвід цивільного населення в умовах окупації, бойових дій, повітряних загроз, блекаутів та життя в тилу загалом. Розглянуто як дослідницькі роботи професійних істориків, етнологів і фольклористів, так і репортажі журналістів та художньо-документальні праці на основі реальних подій (книги С. Куліди, О. Карі, О. Михеда, Є. Подобної, Б. Логвиненка та ін.). Значне місце у статті займає осмислення ролі культурного ландшафту (наприклад, Ірпеня, Києва, Фастова) як простору спротиву, нових форм солідарності та взаємодопомоги, а також волонтерських, релігійних та родинних практик в умовах війни. Автори підкреслюють важливість збереження голосів очевидців і формування корпусу джерел для подальших міждисциплінарних студій, водночас зазначаючи, що нинішні дослідження поки що фрагментарні та переважно емпіричні. В підсумку, акцент зроблено на необхідності методологічного осмислення наявного масиву даних, залучення польової етнографії, порівняльних підходів та розробки концептуальних рамок для подальших ґрунтовних досліджень воєнного повсякдення Київщини.

Як цитувати

Бех, К., Головко, О., & Дєдуш, О. (2026). ВОЄННЕ ПОВСЯКДЕННЯ МЕШКАНЦІВ КИЇВЩИНИ 2022–2025 РОКІВ: ФОРМУВАННЯ КОРПУСУ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ІСТОРІОГРАФІЇ. Сторінки історії, (61). https://doi.org/10.20535/2307-5244.61.2025.347319 (Original work published 20, Грудень 2025)

Номер

Розділ

Статті