Українська еміграція до Боснії і Герцеговини на початку ХХ ст. (за матеріалами часопису «Руслан»)

Анотація

У статті розглядається феномен української еміграції до Боснії та Герцеговини початку ХХ ст. на матеріалах часопису «Руслан». Цю еміграцію представлено як багатогранний історичний процес, сформований економічними, соціальними та політичними чинниками, які суттєво вплинули на життя української еміграції та розвиток української діаспори. У статті проаналізовано повідомлення в «Руслані» про міграцію, наголошується на недостатній підготовленості та невідповідній системі підтримки емігрантів. Попри ці перешкоди, українська громада в Боснії та Герцеговині прагнула зберегти культурну самобутність і релігійні традиції. Підкреслено активну роль таких діячів, як отець Йосиф Гродський, зусилля Греко-Католицької Церкви у вирішенні духовних та соціально-економічних потреб емігрантів. Робота Гродського включала створення центрів підтримки, просування освіти й сприяння інтеграції українців у боснійське суспільство. Аналіз «Руслана» розкриває подвійні виклики, з якими стикаються емігранти: зберегти українську ідентичність і водночас подолати ризики культурної асиміляції в боснійському суспільстві. У доповідях критикувалася асиміляційна політика та обмежена організаційна підтримка емігрантів, наголошувалася на необхідності розробити надійніші стратегії збереження української культурної та національної спадщини за кордоном. Стаття дає розуміння динаміки української еміграції до Боснії та Герцеговини, наголошуючи на її значенні в ширшому контексті історії української діаспори. Підкреслено роль «Руслана» як важливого джерела для реконструкції досвіду українських емігрантів та їхнього внеску в суспільно-політичний і культурний устрій Боснії та Герцеговини. Отже, дослідження покращує наше розуміння моделей міграції та їхніх наслідків як для відправляючого, так і приймаючого суспільств протягом цього історичного періоду.