№ 55 (2022): Сторінки Історії №55
Статті
-
РОЛЬ ЧОРНОСОТЕНЦІВ У РОЗГОРТАННІ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ НА ВОЛИНІ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Досліджено роль Почаївського відділу Союзу російського народу в ускладненні міжнаціональних відносин на Волині під час Першої світової війни. Охарактеризовано комплекс заходів, які здійснювали чорносотенці в контексті урядової політики для дискредитації євреїв і німецьких аграрних колоністів. На основі опрацювання матеріалів періодики «союзників» обґрунтовано, що вони створили негативний образ ворогів імперії та православної церкви. Окрему увагу приділено висвітленню й аналізу безпідставних звинувачень євреїв і аграрних колоністів у «зраді» імперії, а також, виключно з пропагандистською метою, ворожих армій у злочинах проти цивільного населення та військовополонених. Це робилося з чітко визначеною метою – будь-якими способами дискредитувати опонентів.
Ключові слова: воєнні дії, Волинь, єврей, Перша світова війна, преса, протестант, чорносотенець, міжнаціональні відносини.
-
Екологічна урбаністика міст України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: трамвайний рух та дослідження у галузі електричної тяги (до 130-річчя першого електричного трамваю України)
У статті аналізується урбанізація українських міст та використання громадського транспорту – трамвайної конки та електричного трамваю. Саме трамвай сьогодні залишається найбільш екологічним транспортом як у великих містах, так і в містечках. Розглянуто передвісник електричного трамваю – конку, коли рух здійснювався за допомогою тяглової сили тварин, а потім – парового двигуна. Стверджується, що, попри доволі велику кількість наукової на науково-популярної літератури з історії електричного трамваю, поза увагою дослідників залишились особливості початкового етапу формування системи трамвайного руху в Україні. Не було належно віддзеркалено в науковій літературі розрахунок електричної тяги та доробок науковців, які працювали в цьому напрямку.
Обґрунтовано недоліки використання конки через ландшафтні особливості окремих міст України, зокрема Києва. Наведено інформацію щодо фінансової сторони запровадження цього типу міського транспорту. Аналізується успішність чи неуспішність використання трамваїв у різних містах. Наведено перелік фірм та акціонерних товариств, заінтересованих у використанні нового типу транспорту. Узагальнено відомості про перші трамвайні маршрути й з’ясовано вплив використання трамваїв на урбанізацію міст. На основі аналізу матеріалів Державного архіву Харківської області, Державного архіву міста Києва, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та вивчення газет початку ХХ ст. встановлено роль професорів Київського політехнічного інституту Г. Д. Дубеліра та Харківського технологічного інституту О. К. Погорелка, П. П. Копняєва та О. О. Потебні у розгортанні трамвайного руху на теренах України.
Стверджується, що на початку запровадження трамваїв в Україні для реалізації проєктів запрошували бельгійських фахівців, однак деякі міста – Харків, Миколаїв, Маріуполь – відмовилися від послуг закордонних учених. Подальші дослідження з електричної тяги, будівництва нових вагонів і проектування всієї міської мережі виконували виключно місцеві науковці.
Ключові слова: трамвай, електрична тяга, транспортні технології, історія науки і техніки, українознавство.
-
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧИТЕЛІВ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ (ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
У статті висвітлюється історія становлення соціально-правового статусу педагогів початкових та середніх закладів загальної освіти як соціально-професійної групи у Російській імперії ХІХ – початку ХХ ст., локалізуючись межами Наддніпрянської України. Аналізуються аспекти матеріального забезпечення, зокрема формування джерел статків, пенсійне забезпечення, право на статус державного службовця, а також соціальні гарантії відповідно до статусу. Також звернено увагу на гендерний аспект проблеми: соціальне становище жінок-педагогів як у початкових, так і в середніх закладах освіти.
Ключові слова: освіта, ХІХ – початок ХХ ст., учитель, домашня наставниця, соціальний статус, державна служба, чиновник, класний чин.
-
Зимова календарна обрядовість українців покуття у працях польських народознавців останньої третини XIX – початку XX ст.
У статті проаналізовано праці провідних польських народознавців останньої третини XIX – початку XX ст. – Леопольда Вайґеля, Оскара Кольберґа, Ксаверія Мрочка та Юзефа Шнайдера, які зробили внесок у дослідження традиційно-побутової культури українців Покуття, зокрема їхньої зимової календарної обрядовості. Охарактеризовано особливості праць зазначених науковців, спектр питань, присвячених звичаям та обрядам зимового циклу, які вони висвітлили. Особливу увагу звернено на територіальну прив’язку матеріалів Л. Вайґеля, О. Кольберґа, К. Мрочка та Ю. Шнайдера, а також на місцеві особливості звичаїв та обрядів на різних теренах Покуття як етнографічного району України.
Ключові слова: зимова календарна обрядовість, українець, Покуття, польський народознавець, Леопольд Вайґель, Оскар Кольберґ, Ксаверій Мрочко, Юзеф Шнайдер.
-
ВИДОБУВАННЯ СОЛІ В ГАЛИЧИНІ (1867–1914 РР.)
Метою роботи є узагальнене дослідження видобутку солі в Галичині періоду Австро-Угорщини. Використовуються загальноісторичні підходи до статистичної інтерпретації подій і явищ, математичні методи моделювання. Наукова новизна полягає в комплексному аналізі видобутку солі в окремих адміністративно-територіальних утвореннях Австрії. Основними виробниками солі були солеварні в Болехові, Бохні, Величці, Делятині, Долині, Дрогобичі, Косові, Лацку, Ланчині, Стебнику та Качиці. Встановлено, що солеварні Галичини щорічно продукували (тис. т): Болехів – 5,9; Бохня – 14,5; Вєлічка – 42,7; Делятин – 4,0; Долина – 4,9; Дрогобич – 4,8; Калуш – 3,8; Косів – 4,3; Лацко – 6,2; Ланчин – 4,0; Стебник – 6,7. Запровадження в Австро-Угорщині монополії на сіль зменшило її вартість і надходження до бюджету Галичини. Якщо 1832 р. експорт солі приносив дохід у 1,4 млн злотих, то в 1890-х рр. лише на 0,1 млн злотих більше. 1892 р. вартість галицької солі досягла: кам’яної – 4,5 млн, кухонної – 4 млн злотих. Галичина у 1868–1892 рр. виготовила 3 млн т солі всіх сортів на суму 237 млн зол. ринських. Чистий дохід – 210 млн зол. ринських. Питома вага Галичини у соляній промисловості Австро-Угорщини становила 44 %.
Ключові слова: соляне джерело, шахта, ропа, сіль, солеварня.
-
ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ПОДІЙ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В ПРЕСІ: ЗА МАТЕРІАЛАМИ КИЇВСЬКИХ ГАЗЕТ (1914–1917 РР.)
Анотація. У статті розкрито основні особливості візуалізації подій Першої світової війни на шпальтах київської преси. Введено в науковий обіг низку візуальних джерел, які раніше не було опубліковано. Окреслено основні тематичні напрямки зображень, визначено їх змістове наповнення. З’ясовано, що основним графічним контентом виступали ілюстрації та фотографії. Перші були представлені сатиричною графікою, ідейно-символічними зображеннями, що формували негативний образ ворога, а також ілюстраціями, які закликали суспільство долучатися до військової позики. Помітне місце серед візуальних матеріалів у пресі займали фотографії. Серед них найбільшої популярності набули портрети політичних лідерів та патріотично-агітаційні світлини. В підсумку, встановлено, що візуальні матеріали, порівняно з текстовими, відігравали другорядну роль і виконували функцію бекграунду або так званої «фонової картинки».
Ключові слова: візуалізація, зображення, ілюстрація, фотографія, преса, газета, Київ, Російська імперія, Перша світова війна.
-
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН З БОКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
У статті розкрито особливості законотворчої діяльності Української Центральної Ради для захисту прав національних меншин. Обґрунтовується висновок про те, що демократична процедура ухвалення законодавства й залучення представників національних меншин до вироблення національної політики дали змогу ухвалити Закон про національно-персональну автономію. Включення цього Закону як окремого розділу Конституції УНР, а також ухвалення низки інших профільних законодавчих актів засвідчили послідовність політики Української Центральної Ради, спрямованої на захист прав національних меншин.
Ключові слова: Українська Центральна Рада, закон, універсал, національна меншина, національна політика, національно-персональна автономія.
-
РЕЛІГІЙНІ ГРОМАДИ У НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСАХ ВОЛИНІ У 1920-Х – 1930-Х РР.
В статті аналізуються культурні та духовні процеси на території Східної Волині Радянської України та Західної Волині, яка входила до складу Речі Посполитої ІІ після завершення Першої світової війни. Дослідження дає змогу стверджувати, що соціально-економічні процеси на Волині у міжвоєнний період були цікавим суспільним феноменом, коли українці на своїх етнічних землях в середовищі українців перебували в статусі іммігрантів. Лінія радянсько-польського кордону, що була межею протистояння, притягала до себе найактивніших учасників національно-визвольної боротьби, які вели її в нових умовах бездержавності, політичного й ідеологічного тиску, переслідувань та репресій з боку панівних режимів. Праця та діяльність у міжвоєнний період визначних політичних постатей доби УНР, релігійних, культурно-освітніх діячів на території Західної Волині мала доленосне значення не лише для населення регіону, але й для українського народу загалом.
Ключові слова: Волинь, Річ Посполита ІІ, СРСР, православна церква, іммігрант, громадська організація, етно-національна політика.
-
СІОНІСТСЬКИЙ РУХ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД: ПАРТІЙНА СТРУКТУРА ТА ПОЛІТИЧНІ ВПЛИВИ
У статті висвітлюється сіоністський рух на території Волинського воєводства в міжвоєнний період. На основі маловідомих документів з архівосховищ України, Польщі та Білорусі показано становлення сіоністських партій на Волині у 1920-х рр., проаналізовано їх основні програмні засади, організаційну структуру, політичні впливи серед місцевого єврейства. Досліджується роль сіоністів у діяльності єврейських культурних, просвітницьких та доброчинних організацій і товариств краю.
Ключові слова: Польща, Волинське воєводство, державна політика, сіонізм, єврей, партія.
-
РОЛЬ ЄВРЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РОБІТНИЧОЇ ПАРТІЇ «РОБІТНИКИ СІОНУ» У РОЗВИТКУ ПРИВАТНОГО ШКІЛЬНИЦТВА МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІ
У статті висвітлено розвиток єврейських приватних двомовних початкових шкіл з мовами викладання їдиш та іврит у міжвоєнній Польській державі. Стверджено, що вагома роль у розвитку світського іврито-їдишомовного шкільництва належала Єврейській соціалістичній робітничій партії «Робітники Сіону» та заснованому з ініціативи членів цієї партії Товариству з підтримки єврейського шкільництва та єврейської культури. З’ясовано, що через складність освітніх програм двомовних єврейських шкіл, обмежене фінансування, протидію з боку владних кіл партійцям і членам товариства не вдалося створити розгалужену мережу цих навчальних закладів.
Ключові слова: політична партія «Поалей Ціон-правиця», міжвоєнна Польща, культурно-освітні товариства, двомовна школа, іврит, їдиш.
-
ІМПЕРСЬКА, РЕВОЛЮЦІЙНА Й РАДЯНСЬКА УКРАЇНА В ЖИТТІ КИЯНИНА (ЗА ДОКУМЕНТАМИ РОДИННОГО АРХІВУ СЛОВАЧЕВСЬКИХ)
Статтю присвячено мікроісторичному дослідженню комплексу офіційних документів киянина Г. М. Словачевського (1890–1942 рр.), які збереглись у сімейному архіві. Документи належали соціально активній людині, яка мала вищу освіту і в силу своєї життєвої траєкторії була пов’язана з різними верствами суспільства. Більшість документів видана в часи бурхливих соціально-політичних змін (1917–1927) і їхнє дослідження дає змогу поглибити знання про життя Києва та його околиць у часи Української революції й у перші роки радянської України.
Ключові слова: рід Словачевських, Українська революція, радянська Україна, Київський комерційний інститут, Український Народний Кооперативний Банк (Українбанк), Шулявка, залізниця.
-
ІНТЕГРАЦІЯ ОСВІТИ ТА ВИРОБНИЦТВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РУХУ «ТЕХМАСУ»
Досліджено основні напрями діяльності студентів та викладачів вищих технічних навчальних закладів у період індустріалізації. Охарактеризовано методи, які запровадило радянське керівництво, щоб підвищити ефективність підготовки висококваліфікованих технічних кадрів для господарського будівництва. Висвітлено досягнення та прорахунки у науково-дослідній роботі працівників і студентів технічних інститутів та громадських об’єднань.
Ключові слова: секція наукових робітників, «Техмас», виробнича практика, поширення технічних знань.
-
РАДЯНСЬКА РЕАКЦІЯ НА ВІДЗНАЧЕННЯ У КАНАДІ 50-ї РІЧНИЦІ ГОЛОДОМОРУ
У статті досліджено радянську реакцію на заходи з відзначення а Канаді 50-річниці Голодомору. Встановлено, що інформаційна кампанія української громади, покликана заповнити білі плями історії й закріпити в історичній пам’яті події 1932–1933 рр., викликала вкрай негативну реакцію офіційної Москви. Проаналізовано ноти протесту Посольства СРСР в Оттаві з засудженням практики вшанування жертв голоду (встановлення пам’ятників, створення фільмів, проведення конференцій). Простежено позицію канадського політикуму щодо Голодомору та претензій радянської сторони.
Ключові слова: право на інформацію, Голодомор, Канада, Посольство СРСР в Оттаві, Браян Малруні, дискредитація.
-
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРОДУКТІВ У ЛЬВОВІ В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ХАРЧУВАННЯ МІСТЯН
У статті йдеться про повоєнні способи збереження продуктів у промислових масштабах на тлі відсутності електричного холодильного обладнання. Встановлено, що основними холодильними реагентами в тогочасному Львові були лід, сіль і дим. Простежено впровадження в місті перших радянських електричних холодильників та соціально-побутові зміни, викликані таким нововведенням. Проаналізовано вплив збереження їжі на харчування львів’ян та визначено основні типи продуктів, які зберігали на основі давніх усталених традицій. При роботі над статтею використано загальнонаукові методи дослідження – причиново-наслідковий, порівняльний та системний аналізи, які дають змогу структурувати матеріал дослідження, глибше розкрити основні практики збереження продуктів. При роботі з матеріалом та вирішенні поставлених завдань автор брав за орієнтир головні принципи історичної науки: верифікацію джерел, об’єктивність та історизм. Роботу структуровано на основі хронологічного підходу.
Ключові слова: їжа, лід, льодівня, холодильник, сульфітування, копчення, соління, львів’янин.
-
ЗАХОДИ КДБ ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ УРСР ЩОДО ПРИПИНЕННЯ ПРОТЕСТНОЇ АКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ДИСИДЕНТІВ-ПОЛІТВ’ЯЗНІВ У 1970-Х РР.
У статті на основі доповідних записок Комітету державної безпеки (КДБ) аналізуються основні цілі політики цього карального органу щодо українських політв’язнів у 1970-х рр. Виокремлено та охарактеризовано конкретні методи боротьби проти ув’язнених дисидентів. Автор приходить до висновку, що основними завданнями політики КДБ у питанні політв’язнів були обмеження та припинення їх протестної активності, ізоляція від зовнішнього світу, компрометування лідерів руху спротиву, а в перспективі – повне «перевиховання». Верхівка КДБ прагнула зробити режим ув’язнення дисидентів якомога більш жорстким і нестерпним. Проте режиму не вдалось перетворити політв’язнів на слухняних «гвинтиків» радянської системи.
Ключові слова: Комітет державної безпеки (КДБ), український дисидентський рух, політв’язні, мордовські колонії, пермські колонії, Владимирська тюрма.
-
ДОСВІД ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ КОНСЕРВАТИВНО-ДЕРЖАВНИЦЬКИМИ КОЛАМИ УГКЦ В 1930-Х РР. (НА ПРИКЛАДІ ЧАСОПИСУ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕСКИД»)
У статті досліджується діяльність «перемиського гуртка» що включав до свого складу представників духовенства Перемиської єпархії УГКЦ. Об’єднані навколо часопису «Український Бескид» його члени протягом кінця 1920–1930-х рр. активно працювали над популяризацією в середовищі вірян нової політичної моделі українського суспільства і майбутньої української державності. Її суть полягала в поєднанні духовної спадщини католицизму й державницької концепції гетьманців, ідеологами яких були В. Липинський та С. Томашівський. Було проаналізовано найважливіші напрямки соціальної та культурної комунікації, які пропонували члени гуртка в сучасній їм та майбутній Україні. Серед них — найважливіші правила «інформаційної гігієни» (наука про «добру» та «лиху» пресу), формування об’єднавчих для суспільства політичних цінностей, налагодження комунікації між інтелігенцією та селянством, зв’язок національного бізнесу з культурним розвитком народу, тощо.
Ключові слова: часопис «Український Бескид», соціальні комунікації, культурні комунікації, Українська Греко-Католицька Церква, Галичина, В’ячеслав Липинський, гетьманський рух.
-
ПРИМУСОВЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ПОЛЯКІВ І НІМЦІВ ІЗ ПРИКОРДОННОЇ ЗОНИ УCРР (1935–1936 РР.): ПЕРЕБІГ, СПРИЙНЯТТЯ, ОПІР
У статті аналізується депортація поляків та німців із районів, що біля західного кордону УСРР, яку організувала радянська влада протягом 1935–1936 рр. З’ясовано причини та описано перебіг переселення цих етноспільнот з прикордонних територій. Охарактеризовано організаційні заходи влади, що мали забезпечити підготовку селян до від’їзду. Проаналізовано розмови, котрі циркулювали у колі переселенців на тему з’ясування причин їхнього становища та несприятливих умов проживання на новому місці. Окреслено форми спротиву польського та німецького селянства владі у ході переселенської кампанії.
Ключові слова: поляк, німець, переселенець, депортація, радянська влада, Україна.
-
РАДЯНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ В АФГАНІСТАНІ: РЕПРЕЗЕНТАТИВНИЙ ЗРІЗ ВОЄННОГО ЕПІСТОЛЯРІЮ 1980х РР.
У статті на основі введених до наукового обігу матеріалів державних архівів Вінницької, Чернігівської та Київської обл., колекцій документів воїнів-«афганців» Вінницького обласного та Маневицького краєзнавчого музеїв, опублікованого епістолярію, відео-документальних збірок «афганських» листів та літератури висвітлено і проаналізовано репрезентативні сюжети воєнних епістол – учасників війни в Афганістані 1979–1989-х рр.
Встановлено важливість листування військових Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані з рідними та близькими. Для солдат і офіцерів в умовах афганської дійсності епістолярій слугував, перш за все, психологічним методом зняття напруги, забезпечуючи єдиний можливий зв’язок із домівкою. «Афганський» епістолярій представлений тематичними сюжетами щодо воєнного Афганістану, специфіки військової служби, її сприйняття, умов побуту та повсякдення радянських військових, реалій війни, фізичного та психологічного виснаження солдат. Подібні наративи дають можливість поглянути на афганський період життя (військову службу, війну) радянських військових «обмеженого контингенту» крізь призму їхнього особистісного досвіду, наблизитись до розуміння тих екзистенційних станів солдат і офіцерів в Афганістані, що актуалізували їхні фізичні та психологічні потреби, внутрішні переживання, настороги тощо. Крім того, цей вид джерел активізує необхідність дослідження «афганської війни» 1979’1989 рр. у річищі міждисциплінарних підходів: історії повсякдення, воєнно-історичної антропології, воєнної психології тощо.
Ключові слова: Афганістан, Обмежений контингент радянських військ, війна, воїн-«афганець», воєнний епістолярій, воєнно-історична антропологія.
-
ТРАВМАТИЧНА ПАМ’ЯТЬ: СЛІДАМИ БІОГРАФІЧНИХ НАРАТИВІВ (ПРИКЛАДИ ГОЛОКОСТУ, ЧОРНОБИЛЯ, ФУКУСІМИ)
В статті проаналізовано усноісторичні спогади про Голокост, Чорнобиль, Фукусіму в контексті простежння змін у світосприйнятті людини, яка пережила травму. Основою статті стали біографічні інтерв’ю свідків подій, котрі надали тло для аргуменації та виявлення травми в спогадах оповідачів. До тексту статті включено аналіз таких питань: чи існує строк давності у травми, чи по-різному природа отримання травми впливає на людину та її подальше життя.
Ключові слова: пам’ять, усна історія, травма, свідчення, Голокост, Чорнобиль, Фукусіма
-
ПОСТАТЬ ВАСИЛЯ КАРАЗІНА У ПРАЦЯХ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ
Статтю присвячено вивченню західноєвропейських і північноамериканських публікацій, у яких розкриваються різні аспекти біографії й доробку Василя Назаровича Каразіна (1773–1842 рр.), котрі раніше не проаналізували українські дослідники. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що масштаб його діяльності та здобутків не обмежувався кордонами України або Російської імперії, новаторські ідеї були глобальними, тож здобули славу й були гідно оцінені не лише в нашій державі, а й за кордоном.
Ключові слова: В. Н. Каразін, біографія, образ, країни Західної Європи та Північної Америки.
-
УКРАЇНА – НАТО: ІСТОРІОГРАФІЯ ВІДНОСИН (1991–2020)
У статті досліджено понад тридцятирічні здобутки національної історіографії відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) 1991 р. – початку ХХІ ст. З’ясовано основні напрями історіографії сучасних відносин України з НАТО, охарактеризовано їхній зміст і тенденції розвитку, закцентовано на основних парадигмах і концептуальних положеннях щодо історичного дискурсу складного переходу від співпраці до стратегічного партнерства й динаміки основних параметрів взаємодії та перспектив у контексті новітнього облаштування світоустрою. Простежено внесок окремих науковців та осередків у дослідження започаткованої теми, означено посилення уваги до вивчення наукової проблеми та показано перспективи вивчення цієї винятково важливої, як у науково-пізнавальному, так і в практичному значенні, проблематики.
Ключові слова: Україна, Організація Північноатлантичного договору, історіографія, відносини Україна – НАТО, еволюція, партнерство, комплексність, об’єктивність, дискурс.
-
СПОГАДИ ЯК ІНСТРУМЕНТ (РЕ)КОНСТРУЮВАННЯ МИНУЛОГО: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС
Важливою категоріальною структурою пам’яттєвого дискурсу, яка уможливлює конструювання чи інтерпретування різнофункціонального репертуару минулого, є спогади. На формування та зміст спогадів впливає низка чинників, з-поміж яких увиразнюються такі: сам факт запам’ятовування тих чи інших подій, соціальні рамки пам’яті, зміни репрезентацій минулого, будь-яка інформація, оприсутнена під час події, часопросторова локалізація того, хто пригадує, та ін. При зчитуванні полісемантичної структури спогаду важливою є своєрідна система фільтрів (часопросторовий континуум, досвід, вік, ситуації, локація, аналогії, флуктуація стереотипів, індивідуалізація змісту тощо). Спогади / мемуари є вагомим джерелом пізнання минулого. У статті запропоновано одну з можливих аналітичних моделей розуміння природи спогадування про пізнанні минулого.
Ключові слова: спогади, студії пам’яті, минуле, пізнання, методологія.
