СТАЛІНСЬКІ «ЛЕКАЛА» ЛЬВІВСЬКОЇ ПІСЛЯВОЄННОЇ МОДИ

Анотація

Мета роботи. На основі доступної історіографії, періодики та архівних джерел простудіювати післявоєнний стан львівської моди, рівень забезпечення містян одягом та взуттям в умовах дефіциту, визначити місце моди в міському повсякденні Львова на тлі зародження в місті субкультури «стиляг». Методологія. Під час роботи над статтею використано причиново-наслідковий метод, який дає змогу проаналізувати соціальну атмосферу міста після другого приходу більшовиків та його вплив на моду львів’ян. Воєнне лихоліття і як наслідок зміна національного характеру населення, сформували у Львові цілком новий суспільний конгломерат із дещо відмінними модними запитами. Цей метод дав змогу, почасти, реконструювати тогочасні модні вподобання львів’ян і зробити відповідні узагальнення. Порівняльний та системний методи дають змогу зіставити та структурувати зміни, які імплементували більшовики, краще відтворити образ «львівського модника» часів пізнього сталінізму. Завдяки евристичному методу вдалось атрибутувати відомості про становлення львівської субкультури та реконструювати образ львівського стиляги. Наукова новизна. Вперше окремі акценти зроблено на формуванні радянської модельної школи міста, на роботах тогочасних львівських модельєрів, на становленні львівського Будинку мод. Відзначено важливу роль модельних цехів Універмагу та комбінату «Міськпромторгу» в забезпеченні містян новими моделями одягу. Підкреслено особливості та обставини формування у Львові нового, дещо спрощеного, соціально невибагливого типу мешканців, зі своїми правилами і традиціями в підборі та компонуванні одягу, який відрізнявся від колишніх галицьких модних уподобань, носії котрих відтепер перебували у меншості. Висновки. До модних уподобань львів’ян у другій половині 1940-х рр. належав «мілітарний стиль», у поєднанні з хутровими елементами, натомість у першій половині 1950-х рр. домінував стиль «зут», що поєднував довгі мішкуваті піджаки та широкі штани, «труакари» й одяг спортивного стилю. Значно впливав на львівську моду синтез капрону, вироби з якого з’явились у місті на початку 1950-х рр. під торговою маркою «Капрон». Невдовзі капрон став атрибутом жіночого гардеробу львів’янок, як і взуття типу «лодочки», «румунки» та «спортивки». Серед чоловічого взуття популярні були витяжні й прикрійні чоботи, черевики «дербі» та калоші. Наприкінці 1940-х — на початку 1950-х рр. у Львові поширилася притаманна для всього СРСР субкультура «стиляг». Представників цієї субкультури почали називати стилягами лише в середині 1950-х рр., до того львів’яни їх називали «франтами», «піжонами», «фраярами» та «фіфами». Переважно це були молоді люди, вихідці з партійних та чиновницьких еліт, чий зовнішній вигляд виходив за межі радянської моралі, не відповідав усталеним нормам поведінки та засуджувався з боку влади.