«ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ» ТА РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1864–1914 РР.)

Анотація

Ґрунтуючись на масиві змістовних джерел вітчизняних архівів, Російського державного історичного архіву (Санкт-Петербург), а також на матеріалах тогочасної преси, відтворено основні етапи й тенденції в еволюції «польського питання» у хронологічних межах після повстання 1863 р. і до Першої світової війни. З’ясовано, що, витримавши репресії царизму, особливо в перше постповстанське десятиріччя, польській людності на українських землях у складі Російської імперії вдалося зберегти національну ідентичність та за ідеологічної підтримки Римсько-католицької церкви розгорнути національне відродження. Його активна фаза припала на 1905–1907 рр. і в латентних формах тривала за часів реакції до початку Першої Світової війни. Причини поразки асиміляторської політики царського уряду та нарощення польського визвольного потенціалу були пов’язані також з лояльним ставленням до польської боротьби з боку місцевого українського населення, особливо Правобережної України.

Ключові слова: «польське питання», Римсько-католицька церква (РКЦ), українські землі у складі Російської імперії, асиміляторська політика, «розполячення костьолу», польське національне відродження.