ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬОГО ТОВАРИСТВА ЛІГИ НАЦІЙ У 1922 – 1924 рр.

Автор(и)

  • І. Соляр Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Україна
  • О. Красівський Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Україна
  • О. Муравський Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2307-5244.49.2019.189557

Ключові слова:

Західноукраїнське товариство Ліги Націй, Союз Товариств Ліги Націй, дипломатія, Західноукраїнська Народна Республіка, еміграційний уряд, Ліонська конференція, Східна Галичина, Польська держава

Анотація

Західно-Українське товариство Ліги Націй (ЗУТЛН) – одна з провідних еміграційних організаційних структур західноукраїнських політичних діячів, створених з метою розширення впливу на міжнародному рівні екзильного уряду ЗУНР для вирішення проблеми державного статусу Східної Галичини. Проаналізовано дипломатичну діяльність ЗУТЛН, ініційовану емігрантським урядом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на початку 1920-х р. Відзначено, що товариство у 1921 – 1924 рр. виступало на міжнародній арені захисником національно-державницьких інтересів українців Галичини, пропагувало ідею відновлення української державності після завершення Першої світової війни. Охарактеризовано ефективність роботи керівних органів ЗУТЛН, діяльність його представників у Союзі Товариств Ліги Націй (СТЛН), акцентовано на співпраці з політичними партіями Західної України, які да­вали матеріал для нот-протестів, звернень до урядів і парламентів держав світу. Доведено, що після остаточного переходу західноукраїнських земель до складу Другої Речі Посполитої (1923 р.), товариство на Ліонській конференції СТЛН здійснило спробу перегляду рішення Ради послів держав Антанти від 1923 р. та виступило з рішучим осудом національно-культурної політики Польської держави. У статті вперше в українській історіографії розглянуто реакцію галицького політикуму на підсумкові ухвали Ліонської конференції (1924) та діяльність українських представників на міжнародному форумі. Перспективний напрям подальших досліджень – аналіз відносин ЗУТЛН із УНТП, іншими політичними партіями Галичини та екзильним урядом ЗУНР.

Посилання

  1. Sprawy Polskie na konferencje pokojowej w Paryżu w 1919 r. Dokumenty i materiały. – t.II. – Warszawa,1967. – S. 346–352. S. 346.
  2. Zaks Z. Sprawa Galicji Wschodniej w Lidze Narodow (1920 – 1922) / Z. Zaks // Najnowsze dzieje Polski. 1914 – 1939. – 1967. – T. 12. – S. 127 – 153.
  3. Діло. – 1922. – 28 січня.
  4. Доценко О. Літопис української революції / О. Доценко // Матеріали й документи до історії Української революції. 1917–1923. – Київ–Львів, 1924. – Т. 2. – Кн. 5. – 215 с.
  5. Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки у XX ст.: традиції та сучасність / Л. Зашкільняк // Проблеми слов’янознавства. Міжвідомчий науковий збірник. – Львів: Львівський державний університет, Інститут славістики, 1996. – Вип. 49. – С. 71 – 76.
  6. Зовнішньополітична діяльність українських урядів у еміграції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/10/1039.html
  7. Красівський О. Українсько-польські взаємини в 1917 – 1923 рр. / О. Красівський. – Київ: ІПіЕНД, 2008. – 544 с.
  8. Литвин М. Віденський період уряду ЗУНР / М. Литвин // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2009. – Вип. 19. – С. 270.
  9. Лозинський М. Галичина в рр. 1919 – 1920. / М. Лозинський. – Нью-Йорк, 1970. – 27 с.
  10. Макарчук С. Українсько-польські етнополітичні взаємини на західноукраїнських землях в першій третині XX ст. / С. Макарчук // Збірник праць і матеріалів на пошану Л.І. Крушельницької. – Львів: НАН України; ЛНБ ім. В. Стефаника, 1998. – С. 132 – 144.
  11. Мельник А. Статут «Західноукраїнського товариства Ліги Націй» Ю. Романчука, Р. Перфецького як відображення дипломатичної активності емігрантського уряду ЗУНР щодо захисту права українців Галичини на вільне національно-державне самовизначення / А. Мельник // Часопис Київського університету права. – 2014. – Вип. 1. – С. 59.
  12. Панейко В. Зєдинені держави Східної Європи. Галичина й Україна супроти Польщі й Росії / Василь Панейко. – Відень, 1922. – 82 с. C. 60.
  13. Сливка Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1919 – 1939) / Ю. Сливка. – Київ, 1985. – 257 с.
  14. Соляр І. Відносини краю та закордонного уряду ЗУНР (грудень 1922 – березень 1923 рр.) / І. Соляр // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / HAH України; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – 2000. – Вип. 6. – С. 194 – 201.
  15. Федорович В. Україна і Ліга Народів / В. Федорович // Вісті Комбатанта. – 1988. – Вип. 5 – 6. – С. 19 – 29.
  16. ЦДІАЛ України, ф. 355.
  17. ЦДІАЛ України, ф. 382.
  18. Швагуляк М. Партійні поділи і загальнонаціональні інтереси. Проблема політичної консолідації українського національного руху Галичини (1919 – 1939) / М. Швагуляк // Сучасність. – 1994. – Вип. 2. – С. 77 – 82.
  19. Шинкаренко Т. Українське питання в Лізі Націй / Т. Шинкаренко // Вісник Київського університету міжнародних відносин – 1997. – Вип. 7. (Ч. 2.). – С. 27 – 31.

##submission.downloads##

Як цитувати

Соляр, І., Красівський, О., & Муравський, О. (2019). ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬОГО ТОВАРИСТВА ЛІГИ НАЦІЙ У 1922 – 1924 рр. Сторінки історії, (49). https://doi.org/10.20535/2307-5244.49.2019.189557

Номер

Розділ

Статті