ВІД ПОЕТА ДО ПОЛІТИКА: ПАВЛО ТИЧИНА

Автор(и)

  • Р. Ю. Кабанець Літературно-меморіальний музей-квартира П. Г. Тичини (м. Київ), Україна

DOI:

https://doi.org/10.20535/2307-5244.45.2017.117195

Ключові слова:

П. Тичина, громадсько-політична діяльність, політична діяльність

Анотація

У статті висвітлюються основні напрями політичної діяльності відомого українського письменника, державного та громадсько-політичного діяча, автора праць з історії й теорії літератури, культури Павла Григоровича Тичини, їх зв’язок та віддзеркалення в творчому доробку поета. Простежуються основні етапи його політичної кар’єри шляхом вивчення роботи в державних установах та творчих спілках, участі в законодавчих та інших державних органах влади УРСР та СРСР.

Посилання

  1. Архів Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини (далі —– ЛММК П. Г. Тичини), ф. 2, оп. 1, спр. 1, арк. 22–25.
  2. Даниш, Л. 2008. Національні мотиви у творчості П.Тичини (на прикладі поеми «Золотий гомін»). Матеріали міжн. наук.-практ. конф. «Фундаментальні прикладні дослідження рекреаційно-дозвіллєвої сфери в контексті євроінтеграційних процесів». Ч. 2. 12–13 травня.
  3. Даниш, Л. 2009. Невідомі аспекти громадсько-політичної діяльності П.Тичини та їх вплив на формування молодих українських митців ХХ ст. Література та культура Полісся. Вип. 49.
  4. Даниш, Л. 2007. Оцінка творчості та громадсько-політичної позиції П. Тичини представниками української діаспори. Матеріали міжн. наук. конференції «Український вимір».
  5. Даниш, Л. 2009. Роль П. Тичини в суспільному житті та культурному розвитку України. Література та культура Полісся.
  6. Даниш, Л. 2010. Громадсько-політична, державна та культурницька діяльність П .Г. Тичини (1891–1967 рр.). Автореферат дис. на здоб. наук. ступеня к.і.н.
  7. Донець, Г. 2004. Геній поневоленої нації, або ще раз про терези історії. Київ. 2004. № 4-5. 162–165.
  8. Донець, Г. 2012. Павло Тичина — мовами світу. Літературна Україна. № 13. 1–2.
  9. Драй-Хмара, М. 1989. Нотатки про чеський переклад поезій Павла Тичини. Вибране. 1989. 452–459.
  10. Коваленко, Л. 1987. До слов’янських витоків поезії П. Г. Тичини. Коваленко Л.М. Статті та нариси. 296–316.
  11. Миронець, Н. 2008. Українська революція в долі і в творчості Павла Тичини. Миронець Н. Джерела історичної пам’яті. С. 120–132.
  12. Олійник, Б. 2011. Вступна стаття. Послав я в небо свою молитву. Вибране: поезії. 4–7.
  13. Співець нового світу: Спогади про Павла Тичину. 1971.
  14. Тельнюк, С. 1988. Народові є чим гордитися: [З приводу однієї дискусії про творчість Павла Тичини. Докори у пропаганді культу особи Сталіна]. Літературна Україна. № 6 жовт. С. 3.
  15. Тельнюк, С. 1991. Червоних сонць протуберанці. Початкова школа. 1991. № 1. 58–62. № 2. 69–71.
  16. Тельнюк, С. 1991. Червоних сонць протуберанці. Початкова школа. 1991. № 2. 69–71.
  17. Тельнюк, С. 1990. Ще раз про Тичину. Радянська освіта. № 23 січ. 2.
  18. Ткачук, М. 2014. Павло Тичина (1891–1967) [Текст]. М. Ткачук Українська література ХХ століття : монографія. Тернопіль. 87–132.
  19. Тичина, П. 1990. Зібрання творів: У 12 т. Щоденникові записи. Листи: Т. 12 / кн. 1: Листи. Київ.
  20. Харчук, Р. 2014. Павло Тичина (1891–1967). Дивослово. № 10. 24–30.
  21. Яровий, О. 1994. «Офіційний» Тичина як ідеологема радянської епохи. Слово і час. № 11–12. 35–41.

##submission.downloads##

Як цитувати

Кабанець, Р. Ю. (2017). ВІД ПОЕТА ДО ПОЛІТИКА: ПАВЛО ТИЧИНА. Сторінки історії, (45). https://doi.org/10.20535/2307-5244.45.2017.117195

Номер

Розділ

Статті